Кто-то тушит свечу, боясь пожара,
Кто-то сидит дома в печали,
Кто-то не ест горячее, боясь, пара,
А кто-то говорит, что ОНИ прилетали...
Говорит, что КТО-ТО прилетал из неоткуда,
Сообщил, что ТОТ совсем не говорит,
Да ещё к тому же заявляет,
Что ему ТОТ подарил метеорит!
Кто-то верит в НЛО и жизнь планет,
Кто-то думает, что он бессмертный грешник,
Кто-то знает, после смерти жизни нет,
Ну а кто-то всё мечтает о возмездии...
Говорит, что всё изменится и вскоре,
Будем жить, как захотят того ОНИ .
Захотят, то будем знать мы только горе,
Говорит, что ИМ мы жизнь свою должны!
Кто-то хочет в астронавты,
Кто-то смотрит звездам вслед,
Кто-то ждёт, что он однажды
Соберёт цветов букет...
Говорит, что нет прекрасней,
Красных роз на свете всём
И к тому же утверждает,
Что как розы мы живём...
Сколько ж странностей на свете,
Одного другой чудней,
Но каждый знает, что на свете
Для него всего главней!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Суд и Милость - Олег Панферов Есть такая книжка, называется "Путь Кассандры, или Приключения с макаронами", автор - Юлия Вознесенская. Там есть такой образ: люди живут на плавучих домах-кораблях, "титаниках". Зыбкая опора...
Кто-то уходит на дно вместе со своим миром, не сумев сняться с якоря, а кто-то - спасается...
